***

коли ти засинаєш, з твоїх подушок проростає трава

трава пахне соком, сонцем і трохи минулорічним листям

і поки ти спиш, сни мов птахи вилітають з твого рукава

і кудись у своїх сонних справах летять над містом

коли я прокидаюсь і йду сірим містом крізь вицвілий сірий день

серед сотень так само безпам’ятних заклопотаних перехожих -

ти спиш, і вітри виглядають боязко, випливають з твоїх кишень

ластяться мов кошенята, дмуть в лице, плутаються в асфальтових загорожах

і ми зупиняємося по одному, згадуємо себе

піднімаємо голови, розправляємо крила, підставляємо вітру спини

зупиняємось на тротуарах, на переходах, на перших сходинках до небес

і поволі бредемо додому, посміхаючись, плутаючись в траві по коліна